Головна

Головна Графік заходів Увічнення пам'яті Геноцид Ромів Бабин Яр (Не)Дитячі історії Камені спотикання

Нове академічне видання з історії Голокосту в Україні

insidethegatesSpohr, Johannes. Die Ukraine 1943/44. Loyalitäten und Gewalt im Kontext der Kriegswende. Metropol-Verlag, 2021, 558 s. ISBN 978-3-86331-600-6 (Шпор, Йоганнес. Україна у 1943-1944 рр. Лояльності та насильство у контексті переламу війни) 

До і під час відступу Вермахту у Другій світовій війні Україна знову стала ареною масового насильства. Починаючи з 1943 року, німецька окупаційна влада, представлена насамперед Райхсміністерством окупованих східних територій (RMfdbO) та органами Райхскомісаріату Україна (РКУ), а також Вермахту, опинилася у багаторівневій кризі. У Генеральній окрузі Житомир німецькі установи та армія почали підготовку для відступу вже навесні 1943 року. До весни 1944 р. підрозділи Вермахту (особливо їх формування безпеки), поліція, СС та СД вдавалися до різних форм масового насильства. У рамках антипартизанської війни («Банденкампф») вони спалювали села, а їхніх мешканців вбивали. Маси людей були депортовані на примусові роботи, а також «евакуйовані». Так звана політика «випаленої землі» призвела до серйозного руйнування економічних об'єктів та індивідуальної власності. Багато заводів було розібрано та пограбовано, так само як товари, продукти та насіння. Соціальні групи, яких націонал-соціалісти переслідували та вбивали після вторгнення до Радянського Союзу, знову опинилися під надзвичайною небезпекою: радянські військовополонені, євреї та партизани. Такі ідеології, як расизм, антисемітизм, антиславізм та антибільшовизм, мотивували солдат діяти до самого кінця окупації. Цивільне населення сільської місцевості особливо постраждало від насильства в пізній період окупації. Матеріальні збитки та людські втрати, завдані німецькою владою, насамперед Вермахтом, давалися взнаки в Українській РСР протягом десятиліть.
У дослідженні також описані різноманітні колективні та індивідуальні реакції жителів центральної України. Помітно, що з весни 1943 року до радянських партизанських формувань приєднуються – з різних мотивів – все більше людей. Перебіг війни став приводом для багатьох повернутися до радянського ідеалу суспільства та довести свою лояльність радянській владі. Повернення місцевого населення до радянської влади, що часто набувало вигляду каяття, у цій роботі описується як ресоветизація.
Водночас спостерігалася і протилежна тенденція: до і під час німецького відступу десятки тисяч приєдналися до Вермахту, аби рушити на захід. З самого початку правління окупанти залучали місцевих мешканців до формувань, що надавали їм підтримку – насамперед допоміжну українську поліцію та «гіві» (добровольців), – і ті були досить ефективними, аж допоки не залишили Україну. Вони спричиняли подальшу поляризацію серед населення, але навряд чи змогли зміцнити його лояльність до окупаційної влади.

Останні Новини

  • Збір свідчень у освітян про російську агресію і війну в Україні

    З моменту повномасштабного вторгнення росії Український центр вивчення історії Голокосту намагається продовжувати свою освітню діяльність, а також весь час підтримує наших колег освітян з різних куточків України. Наш простір наповнився численними історіями про той новий та нелегкий досвід, який доводиться проживати нам всім. Ми не могли залишитися осторонь цих історій і тому з вересня розпочали новий проєкт по збору свідчень від українських вчителів та викладачів університетів, випускників програм та проєктів УЦВІГ, про теперішню російсько-українську війну. Цей проєкт ми реалізовуємо за підтримки програми Documenting Ukraine від Institut für die Wissenschaften vom Menschen (Відень, Австрія). 

    [Докладніше]
  • "Сучасна росія - це суцільний концтабір". Інтерв'ю на "Громадському"

    Інтерв'ю з Анатолієм Подольським на Громадському. Розмова про важливість збереження історичної та культурної пам’яті та чому це було неможливим за часів комуністичної диктатури на теренах України? Під час дискусії обговорювались питання історичної пам’яті про Другу світову війну, про історію Голокосту. Чому важливо берегти історичну та культурну пам’ять і чому зараз нам допомагає історична пам’ять протистояти ворогу, який хоче знищити нашу державну і культурну ідентичність?

    [Докладніше]
  • Відкриття виставки «Майбутнє без очевидців»

    17 листопада 2022 року в Центральній міській бібліотеці німецького Дюссельдорфу відкрилася виставка "Майбутнє без очевидців", що триватиме до 23 грудня 2022 року.
    Виставка підготовлена транснаціональним проєктом Єврейської громади Дюссельдорфа "Вчимося пам'ятати", який є багаторічним надійним партнером УЦВІГу.

    [Докладніше]
  • Науково-методичний семінар "Історія геноцидів в Україні: вивчення досвіду і виклики сучасності"

    11-12 листопада 2022 року в Києві відбувся міжнародний науково-практичний семінар "Історія геноцидів в Україні: вивчення досвіду і виклики сучасності", організований Українським центром вивчення історії Голокосту, Меморіалом Шоа (м. Париж, Франція) та Національним музеєм історії України у Другій світовій війні.

    [Докладніше]
  • IV Семінар-школа «Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього. Навчання про історію Голокосту і права людини»

    31 жовтня 2022 року розпочався семінар-школа «Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього». Вже вчетверте ми збираємо колег у співпраці з Інститутом ім. Ольги Ленгель (The Olga Lengyel Institute, New York) та втретє за співфінансування Нідерландського єврейського гуманітарного фонду (Гаага).
    Метою семінару-школи є покращити рівень навчання про історію Голокосту та права людини в Україні. Програма надає можливість поєднати український та міжнародний досвід у викладанні цих тем та обґрунтуванні актуальності історичних подій у сьогоденні.

    [Докладніше]
Дивитися всі

Top